Мета проекту: проведення комплексу робіт по будівництву, реконструкції, кап. ремонту зовнішніх мереж водопостачання (господарсько-питний та протипожежний водопровід) та водовідведення (господарсько-побутова та дощова каналізація). Улаштування регулюючих колодязів з відповідною запірною арматурою, пожежними гідрантами, реконструкція існуючих регулюючих камер. Улаштування оглядових колодязів. Робочі проекти погоджуюються з усіма експлуатаційними службами міста.

Перелік необхідних документів для проектування

1. Лист-звернення від замовника до проектної організації;
2. Завдання на проектування;
3. Технічні умови від Водоканалу;
4. Рішення сесії міської ради на виготовлення проектно-кошторисної документації;
5. При виконанні проектних робіт по реконструкції чи капітальному ремонті зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення – додатково необхідно надати «Акт обстеження».

Берегоукріплення водних об’єктів – це комплекс заходів для захисту берегів водних об’єктів від руйнівної дії хвиль, течії, льодоходу тощо.

Регулювання річок, виправлення річок, сукупність заходів щодо впорядкування русел річок в цілях раціонального їх використання на користь народного господарства.

Р. р. забезпечує:

• створення сприятливих умов судноплавства і лісосплаву;
• підтримка необхідного рівня води в річці у водозаборів.
• захист населених пунктів і земельних угідь від затоплення при повенях і паводках;
• зменшення руху річкових наносів; плавний напрям водного потоку до отворів гідротехнічних споруд.

Завдання Р. р. найуспішніше вирішуються спільним вживанням двох способів: регулюванням стоку річки шляхом створення водосховищ, що акумулюють стік, і регулюванням ерозійної (руйнівною) діяльності води в річковому руслі за допомогою споруджень регуляцій .

Регулювання річкового русла — штучне закріплення або зміна конфігурації русла, а також спрямування руслообразовательних процесів, інтенсивність яких залежить головним чином від витрат і ухилів річки, характеру грунтів, що складають її дно і береги.

Унаслідок неоднакових умов формування річкових русел (різні гідравлічні режими, витрати, глибини) деформації русла по всій довжині річки носять різний характер: на верхових ділянках зазвичай переважає глибинна (донна) ерозія, в нижній течії — акумуляція (осадження) наносів. Регулювання русла може бути загальним (на всьому протязі річки) і частковим, коли лише на окремих її ділянках ведуться відповідні роботи регуляцій. У повному об’ємі (на основі загального плану) регулювання русла здійснюється порівняно рідко із-за значних матеріальних витрат. Зарегульованою називають річку, в якої русло характеризується стійким станом, тобто коли на всій довжині річки або на окремих її ділянках встановлюється відповідність між вступом в неї наносів і здатністю річки транспортувати їх.

Майже всі побутові відходи в Україні захоронюються на полігонах. Переважна їх більшість працює в режимі перевантаження, тобто з порушенням проектних показників щодо обсягів накопичення відходів.

Водночас полігони є джерелом інтенсивного забруднення атмосфери та підземних вод.
Практично ні на одному з них не знешкоджується фільтрат. Майже усі полігони потребують невідкладної санації та рекультивації. Не вирішуються питання створення нових полігонів. Половина полігонів побутових відходів приймає промислові відходи. Крім того, у багатьох містах триває процес утворення несанкціонованих звалищ побутових відходів.

Для правового регулювання поводження з твердими побутовими відходами, в Україні Кабінетом Міністрів України прийнято одноіменну програму у 2004, що була розбита на два етапи для реалізації відповідно у 2005—06, 2007—11 роках. Метою Програми є створення умов, що сприятимуть забезпеченню повного збирання, перевезення, утилізації, знешкодження та захоронення побутових відходів і обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров’я людини.

Програма має на меті:

• зменшити обсяги захоронення побутових відходів шляхом упровадження нових сучасних високоефективних методів їх збирання, перевезення, зберігання, переробки, утилізації та знешкодження;
• розробити та впровадити нове обладнання у сфері поводження з побутовими відходами;
• реформувати систему санітарного очищення;
• забезпечити організацію контролю за чинними та закритими полігонами побутових відходів для запобігання шкідливому впливу на довкілля та здоров’я людини, рекультивацію земельних ділянок після закриття полігонів;
• створити умови для ефективного використання побутових відходів як енергоресурсу та дослідно-промислового впровадження комплексної переробки і утилізації їх ресурсоцінних компонентів;
• забезпечити впровадження механізованого сортування побутових відходів з вилученням ресурсоцінних компонентів, переробкою їх на матеріали та вироби.

Надання водних об’єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності Паспорта водного об’єкта. Порядок розроблення Паспорта водного об’єкта затверджено наказом Міністерства екології № 775/23307. Замовником робіт із розроблення Паспорта водного об’єкта є його орендодавець. Паспорт водного об’єкта підлягає перегляду кожні 5 років та у разі змін технічних параметрів водного об’єкта і гідротехнічних споруд – і підлягає відповідному коригуванню. Коригування Паспорта водного об’єкта здійснюється відповідно до Порядку його розроблення. Паспорт водного об’єкта погоджується з Державним агентством водних ресурсів України.

Підстави надання водного об’єкту в оренду

Підставою для укладання договору оренди водного об’єкта є розпорядчий документ орендодавця, який має в наявності проект відведення земельної ділянки і паспорт водного об’єкта, відповідно до заяви зацікавленої особи.
Передача орендарем права на оренду водного об’єкта іншим суб’єктам господарювання забороняється.

Дана послуга відноситься до гідротехнічного будівництва і може бути використана в якості способу очищення від наносів русел річок і каналів з одночасним використанням зібраного каменю в гідротехнічному та іншому будівництві в якості будматеріалу.
Відомий спосіб очищення каналів пристроєм для очищення каналів від наносів, що включає раму з ходовим механізмом і підпірним щитом у формі поперечного перерізу каналу, забезпеченого винтолопастними турбінами з щітковим опором, які на поздовжніх осях встановлені під щитом і прикріплені до низової його частини.

Недоліками даного технічного рішення є:

• дане технічне рішення непридатне для очищення русел річок від наносів;
• досить складне технічне рішення і тому може виявитися ненадійним;
• в процесі виробництва робіт немає можливості одночасно збирати камінь для подальшого його використання;
• при вмісті в каналі великих включень ефективність використання знижується і може дорівнювати нулю.
Найбільш близьким технічним рішенням є спосіб очищення каналів екскаваторами ЕМ-152, ЕМ-202 з навантаженням на автотранспорт.

Мета проекту – підвищення ефективності і економічності очищення русел річок від наносів з одночасним отриманням каменю.

При експлуатації гідромеліоративних систем виникає необхідність в регулюванні кількості води, що подається в систему чи окремі її ділянки, необхідність регулювання рівнів води в каналах, а також необхідність аварійного скидання лишків води або спорожнення окремих ділянок каналів чи системи в цілому. Споруди, які влаштовуються для виконання вказаних функцій, називаються регулюючими або регуляторами (шлюзами-регуляторами).

За призначенням регулюючі споруди можна поділити таким чином:

• регулятори-водовипуски, що регулюють подачу кількості води в канал;
• підпірні або перегороджуючі, що створюють підпір та регулюють рівні води в каналах;
• водоскидні або регулятори-водоскиди, що скидають воду при переповненнях каналів чи аваріях на них;
• промивні, що не допускають попадання наносів в канал, а змивають їх постійно чи періодично в нижній б’єф;

В багатьох випадках регулюючі споруди на каналах компонуються для виконання декількох задач, утворюючи при цьому вузол споруд.

Водовипуски розміщуються на початку кожного з відвідних каналів для регулювання витрати води, що надходить в той чи інший канал, чи для повного його відключення. Водопідпірні споруди на відміну від водовипусків встановлюються не на початку, а на трасах каналів. Основне їх призначення – це створення рівнів води, що забезпечують надходження у відвідні канали необхідних витрат води при мінімальних розрахункових витратах цього каналу.

Водопідпірна споруда, збільшуючи глибину, зменшує швидкість води в каналі, що може призвести до відкладання наносів перед спорудою. Щоб не допустити цього, часом поруч з водопідпірною спорудою влаштовуються промивні чи скидні споруди з таким розрахунком, щоб була можливість періодично змивати наноси в скидну мережу. Кінцеві скиди (регулятори-водоскиди) влаштовуються в кінці кожного розподільника. З їх допомогою забираються лишки води із зрошуваної території та спорожнюються канали. Іноді водоскидна споруда розміщується не в кінці каналу, а в місцях його перетину з пониженням місцевості – видолинки, балки, яри. Така споруда має спеціальний оголовок, через який зливається вода при непередбачених переповненнях каналу і називається катастрофічним водоскидом.

Регулятори – це масові споруди на мережі, вартість яких складає 40-60% від вартості системи. При їх спорудженні необхідно використовувати стандартне обладнання і місцеві матеріали, конструктивні елементи повинні бути доступними для огляду та ремонту, допускати заміну деталей без порушення роботи.

Регулюючі та запасні споруди в системі водопостачання – це напірні або безнапірні резервуари з певним об’ємом води, який потрібний для регулювання роботи системи і для утворення недоторканого запасу на випадок пожежі або аварій. Регулювання полягає в узгодженні різних режимів подачі та споживання води за допомогою акумулюючих ємностей.

При подачі води понад споживання вона накопичується в ємностях, а при недостачі — забирається з них. Регулювання забезпечує відносно рівномірну роботу водозаборів, очисних споруд і насосних станцій. Регулюючі та запасні ємності рекомендується об’єднувати в одній споруді. Це не тільки вигідно економічно, але й дозволяє уникнути зниження якості води при тривалому зберіганні.

До напірно-регулюючих споруд відносять водонапірні башти, ви-сокорозташовані надземні напірні резервуари, а також повітряноводяні (гідропневматичні) баки. Їх розташовують у найвищих точках місцевості населеного пункту. Об’єм регулювання баку водонапірної башти чи резервуару рекомендується визначати за графіками надходження і відбору води. Якщо насоси будуть працювати протягом доби безперервно і рівномірно, їх годинна подача складе 100/24 = 4,17 % добових витрат.

Під терміном насосна станція для забезпечення водопостачання розуміється повний спектр всіх робочих елементів, які забезпечують підключення і подачу води в будь-якому необхідному місці. Це може бути як побутова насосна станція, так і станція, яка забезпечуватиме водою велике підприємство або навіть поселення.

До необхідним робочим частинам насосної станції відноситься таке обладнання, як безліч насосів різного виду, які мають різний принцип дії, трубопровідне оснащення, і таке необхідне додаткове обладнання, як трубопровідна арматура.