Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки – це документ, що розробляється фізичними або юридичними особами, які мають ліцензію на проведення робіт із землеустрою і включає в себе текстові та графічні матеріали, обов’язкові положення, встановлені завданням на розроблення проекту, інші дані, необхідні для вирішення питання щодо відведення земельної ділянки та складається у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок (ст. 50 Закону України «Про землеустрій», Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 26 травня 2004 року № 677).

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

• зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;
• надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Як відомо землі в Україні поділені на категорії за основним цільовим призначенням (ст. 19 Земельного кодексу України (далі – ЗК України). Всього на сьогодні існує дев’ять категорій земель: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч. 2 ст. 19 ЗК України).

Кожна категорія має специфічний правовий режим. Слід зауважити, що одна і таж сама ділянка може одночасно належати до кількох категорій земель. В такому випадку слід додержуватись правового режиму земель кількох категорій, а у разі виникнення колізій – правовий режим, який найбільш забезпечує екологічну безпеку. Проте кожну колізію слід вирішувати індивідуально, з урахуванням всіх обставин конкретної ситуації.

Серед кожної категорії земель виокремлюють види цільового призначення земель (види використання земель).
Цільове призначення земельної ділянки – це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (ст. 1 Закону України «Про землеустрій»).
Наразі види цільового призначення земель визначаються з урахуванням Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548, що зареєстровано у Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за № 1011/18306 (надалі – КВЦПЗ).

Основними нормативно-правовими актами, що визначають процедуру зміни цільового призначення земель є ЗК України (ст.ст. 19, 20, 122, 150, 151, 186, 186-1), Закон України «Про землеустрій» (ст.ст. 20, 22, 25, 26-31, 50), Закон України «Про державний земельний кадастр» (ст. 26).

Зміна цільового призначення може відбуватись із зміною категорії та без зміни категорії.

Технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) – це одна з видів землевпорядної документації про яку згадується, зокрема в Земельному кодексі України, Законах України «Про землеустрій», «Про державний земельний кадастр» та інших нормативно-правових актах. Розроблена технічна документація щодо встановлення меж також є одним з документів, який дає можливість отримати витяг із Державного земельного кадастру (витяг з ДЗК). Про порядок та умови отримання витягу з кадастру читайте більш детально на сторінці Порядок отримання витягу з кадастру.

Основною метою виготовлення технічної документації по встановленню меж, як видно з її назви, є визначення на місцевості меж (іншими словами кордонів) земельної ділянки. Точне визначення меж важливе, серед іншого, для правильного встановлення огорожі земельної ділянки.

На підставі даних кадастрової зйомки, інженер-землевпорядник, під час розробки такої технічної документації, складає кадастровий план земельної ділянки з відповідними координатами поворотних точок, визначенням складу угідь, власників суміжних земельних ділянок, відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки, тощо.

Крім безпосередньо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, технічна документація також обов’язково складається у наступних випадках:

• внесення до державного земельного кадастру даних про ділянки, право власності щодо яких виникло до 2004 р. (є Державний акт), але які не мають кадастрових номерів. Саме для присвоєння кадастрового номеру і потрібно розробляти технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі;
• у випадку наявності присвоєного раніше кадастрового номеру, але за відсутності даних щодо земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
• присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці щодо якої не зареєстровано право власності, але на якій є будівлі та інші об’єкти нерухомості, право власності на які зареєстровано у встановленому порядку. В цьому випадку також необхідно мати дозвіл місцевої ради на розробку технічної документації;
• для виправлення недоліків (технічних помилок) щодо невірно визначених меж та інших технічних даних щодо земельної ділянки.

Вказані вище випадки необхідності складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки сформувалися здебільшого після набрання чинності з 01.01.2013 р. Законом України «Про державний земельний кадастр» та покликані вирішувати питання наповнення Державного земельного кадастру інформацією про земельні ділянки. Також, як вже зазначалося, розробка технічної документації необхідна для отримання витягу із Державного земельного кадастру (витяг з ДЗК).

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок включає:

• пояснювальну записку;
• технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;
• кадастрові плани земельних ділянок, які об’єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;
• матеріали польових геодезичних робіт;
• акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;
• перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;
• нотаріально посвідчена згода на поділ чи об’єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);
• згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності – органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об’єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв’язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Якщо Ваша земельна ділянка має незручну конфігурацію або місцерозташування, яке не дозволяє забезпечити до неї гарний під’їзд транспорту, прокласти водопровід або кабель лінії електропередачі, Ви можете використати для цих цілей сусідні земельні ділянки за угодою з їх власниками на праві земельного сервітуту.

Право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними (встановлюються довічно) і строковими (встановлюються на певний час).

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.